Шановні батьки та учні!
Свято першого дзвоника відбудеться 3 вересня!

До зустрічі!

Бажаю гарного настрою.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС ВЕСНЯНИХ КАНІКУЛ

1.1. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів перед початком весняних канікул:

1.1.1. Перед початком весняних канікул слід чітко визначити терміни початку та завершення канікул.

1.1.2. У разі продовження канікул телефонувати в останній день визначених термінів до приймальної навчального закладу вихователеві або класному керівникові для визначення нового терміну канікул.
1.1.3. Ознайомитися з планом проведення канікул у класі, навчальному закладі, брати активну участь у запланованих заходах.

1.1.4. У разі неможливості за поважних причин або сімейних обставин узяти участь у запланованих заходах під час канікул або вчасно розпочати навчання після канікул учні, батьки повинні завчасно попередити вихователя або класного керівника, надавши заяву чи медичну довідку, що підтверджує причину.

2.2. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час весняних канікул:

2.2.1. Під час канікул перебуваючи на вулиці ставши учасником дорожньо-транспортного руху, слід чітко виконувати правила Дорожнього руху:

● рухатися тротуарами і пішохідними доріжками, дотримуючись правого боку, обережно по слизькій дорозі, особливо під час ожеледиці. Взуття має бути зручним, підбори — низькими;

● за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, слід іти назустріч руху транспортних засобів;

● переходити проїжджу частину можна тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і наземних, а за їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

● у місцях, де рух регулюється, потрібно зважати тільки на сигнали регулювальника чи світлофора;

● виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів, упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби;

● чекати на транспортний засіб потрібно тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

● на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая;

● у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, або спеціальним звуковим сигналом необхідно утриматися від переходу проїжджої частими або негайно залишити її.

2.2.2. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті, учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки:

● не брати із собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину та ін.);

● користуватися газовою плитою вдома тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання і під наглядом дорослих.

2.2.3. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в громадських місцях, приміщеннях, транспорті тощо, учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння та ін.:

● під час канікул заборонено перебувати біля водойм без супроводу дорослих для запобігання утоплення дітей. Коли вода покрита шаром льоду — категорично заборонено ступати на лід для попередження провалювання під нього;

● категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар'єрів, закинутих напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів й попередження травм та загибелі дітей.

● не можна виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей їз висоти;

● не наближатися до відчинених вікон, не нахилятися на перила, парапети сходинок для запобігання падіння дітей із висоти;

● не спускатися у підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища —там може бути отруйний газ;

● не вступати в контакт із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин;

● застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров'я, виховних годинах, навчальних уроках.

2.2.4. Під час канікул учні повинні виконувати правила безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, у громадських місцях, друзів, у замкнутому просторі приміщень із незнайомцями, а також виконувати правила попередження правопорушень та насильства над дітьми:

● не розмовляти й не контактувати із незнайомцями, у жодному разі не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей;

● не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще відповісти, що не знаєте, і швидко йти геть.

Смерть Стівена Хокінга - відомого фізика-теоретика

Стивен Хокинг

• 241

Имя:Стивен Хокинг ( Стивен Уильям Хокинг )

Дата рождения: 8 января 1942 г.

Знак зодиака: Козерог

Возраст: 76 лет

Дата смерти: 14 марта 2018 г.

Место рождения: Оксфорд, Великобритания

Рост: 169

Деятельность: Ученый, физик-теоретик

Семейное положение: Разведен

Стивен Хокинг: биография

Физик-теоретик и учёный с мировым именем Стивен Уильям Хокинг родился 8 января 1942 года в городе Оксфорд, Великобритания, в семье медиков. Отец Фрэнк занимался научно-исследовательской деятельностью, мать Изабель занимала должность секретаря медицинского учреждения, работая в одном коллективе с супругом. Стив рос в компании двух сестёр и сводного брата Эдварда, которого усыновила семья Хокингов.

Стивен Хокинг в детстве и молодости

Окончив среднюю школу, Стивен поступил в Оксфордский университет, по окончанию которого в 1962 получил степень бакалавра. Спустя два с половиной года, в 1966 году, молодой человек стал одним из первых докторов философии колледжа Тринити-Холл при Кембриджском университете.

Болезнь

С ранних детских лет Стивен был здоровым мальчиком, даже в юности его не беспокоили никакие недуги. Но в молодости с ним случилось несчастье. У молодого Стивена обнаружили страшную болезнь – боковой амиотрофический склероз.

Диагноз прозвучал, как приговор. Симптомы заболевания развивались с огромной скоростью. В результате будущий гений науки остался полностью парализованным. Несмотря на это, на фото Стивен Хокинг всегда предстает с доброй улыбкой. Будучи прикованным к инвалидному креслу, Стивен не останавливался в умственном развитии, занимался самообразованием, штудировал научную литературу, посещал семинары. Парень боролся каждую минуту. Его моральный дух помог в 1974 году получить постоянное членство в Лондонском королевском обществе.

Стивен Хокинг | Pikabu.ru

В 1985 году Стивен Хокинг перенес операцию на гортани, которой невозможно было избежать из-за осложнившейся пневмонии. С тех пор Стивен полностью перестал разговаривать, но продолжал активно контактировать с коллегами при помощи синтезатора речи, разработанного его друзьями – инженерами Кембриджского университета - специально для него.

Некоторое время Хокинг мог шевелить указательным пальцем правой руки. Но и эта способность со временем утратилась. Подвижной осталась единственная мимическая мышца щеки. Сенсор, установленный напротив этой мышцы, помог Стивену в управлении компьютером, с помощью которого он мог общаться с окружающими его людьми.

Стивен Хокинг | Подробности

Несмотря на тяжелый недуг, биография Стивена Хокинга наполнена радужными событиями, научными открытиями и достижениями. Страшное заболевание не сломило Стивена, только чуть изменило течение жизни. Практически полностью парализованный Стивен Хокинг не видел преград в собственном недуге, вёл полноценную насыщенную работой жизнь.

Физика

Основная специализация Стивена Хокинга – космология и квантовая гравитация. Учёный исследовал термодинамические процессы, возникающие в кротовых норах, чёрных дырах и тёмной материи. Его именем названо явление, описывающее и характеризирующее «испарение черных дыр» - «излучение Хокинга».

В 1974 году Стивен и еще один известный в то время специалист Кип Корн поспорили о природе космического объекта Лебедь «Х-1» и его излучении. Стивен, умудряясь противоречить собственным исследованиям, доказывал, что этот объект не является черной дырой. Однако, потерпев поражение, отдал в 1990 году выигрыш победителю спора. Следует отметить, что ставки молодых парней были довольно «серьёзными». Стивен Хокинг поставил на кон свою годовую подписку на эротический глянцевый журнал «Penthouse», а Кип Корн – четырехлетнюю подписку на юмористический журнал «Private eye».

В 1997 году Стивен Хокинг заключил еще одно пари, но теперь вместе с Кипом Торном против Джона Филиппа Прескилла. Спорная дискуссия стала отправной точкой в революционном исследовании Стивена Хокинга, с докладом о котором он выступил на специальной пресс конференции 2004 года. По мнению Джона Прескилла, в волнах, которые излучают чёрные дыры, есть некая информация, которую невозможно расшифровать.

Хокинг противоречил данному доводу, опираясь на результаты проведенных исследований 1975 года. Он утверждал, что информацию невозможно подвергнуть расшифровке, поскольку она попадает во Вселенную, параллельную нашей галактике.

Стивен Хокинг | Biographera.net

Позже, в 2004 году, в рамках пресс-конференции в Дублине на тему космологии Стивен Хокинг выдвинул новую теорию о природе черной дыры. Этим заключением Хокинг снова потерпел поражение в споре, вынужденно признав правоту оппонента. В своей теории физик все-таки доказал, что информация не исчезает бесследно, но однажды покинет чёрную дыру вместе с термическим излучением.

Стивен Хокинг является автором нескольких документальных фильмов о Вселенной. 

Кроме прочих заслуг и достижений в сфере науки, Стивен Хокинг прославился и в другой области. Он написал несколько книг, разлетевшихся по миру огромным тиражом. Первой его работой стала книга, вышедшая в 1988 году. Художественно-научное произведение под названием «Краткая история времени» доныне остается бестселлером.

Также ученый стал автором книг «Черные дыры и молодые вселенные», «Мир в ореховой скорлупе». В 2005 году он написал ещё одну книгу «Кратчайшая история времени», теперь в соавторстве с писателем Леонардом Млодиновым. Вместе со своей дочерью Стивен Хокинг написал и выпустил книгу для детей «Джорж и тайны Вселенной», которая была выпущена в 2006.

В конце 1998 года учёный составил подробный научный прогноз о судьбе человечества на ближайшее тысячелетие. Соответствующий доклад был сделан в доме правительства. Его доводы звучали достаточно оптимистично. В 2003 заявление исследователя было уже не таким ободряющим, он посоветовал человечеству, не задумываясь, переселяться в другие обитаемые миры подальше от вирусов, которые угрожают нашему выживанию.

День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів

Найгостріший спосіб або спроба вирішення виникаючих протиріч у поглядах, інтересах або цілях наших спільних взаємин може викликати конфлікт. І добре, коли цей конфлікт можна вирішити мирним, дипломатичним шляхом. 

У будь-якої держави є свій напрямок, свій світогляд, свої сили, коло друзів і критиків, ряд доступних ресурсів, які вона спрямовує на ті чи інші потреби. У кожної держави є своя армія, яка переважно використовується для захисту цього суспільства від небажаних загроз, в слідстві яких може виникнути важка або невиправна шкода державності, або її народу. 

ле як бути, коли держава, з тих чи інших причин, обмежена в силах і засобах, а конфліктна ситуація розпалюється з загрозливою силою? 

Тих, хто на практиці реалізує цю допомогу, називають воїнами-інтернаціоналістами. Вони, з честю і доблестю своїх батьків і дідів, без перебільшення героїчно стають в самий центр виниклої гарячої точки і гідно намагаються утримати або погасити конфліктну ситуацію, яку на даний момент вирішити по іншому немає ніякої можливості. У сучасному світі це звичайна практика.

Так було і в часи Великого суспільного утворення - Радянського Союзу, в яке входило 15 республік. Радянський Союз брав участь у багатьох військових конфліктах. Один з останніх, був конфлікт в Афганістані. Останню колону радянських військ з Афганістану було виведено 15-го лютого 1989-го року. Участь держави в цьому військовому конфлікті коштувало нам життя більше чотирнадцяти тисяч наших солдатів і офіцерів, здоров’я десятків тисяч військових. Будь-яка війна, як жорно ламає життя безлічі людей. Це жорстока правда.

СНІД - загроза людству

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

В нашому класі було проведено класну годину.

Тема. СНІД – смертельна загроза людству!

Мета: сформувати уявлення про хворобу століття, виробляти поведінкові мотивації до збереження свого здоров’я.

Хід заняття

Ведучий 1.

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ і його кінцева стадія СНІД. СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує  справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

         Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

         На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у  віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.        

Ведучий 2.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий,  говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так,  наприклад,  югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби.

Ведучий 3.

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі:  людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

Ведучий 4.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та

   ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Як уже говорилося, найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

Ведучий 5.

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ,  неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

         А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

Ведучий 6.

         Після надто важкої, а простіше, жахливої інформації, яку ми сьогодні почули, просто неможливо не вибрати життя. Нехай усе жахливе, що сталося з іншими, обійде нас, залишиться далеко-далеко. Нехай кожна людина до кінця усвідомить усю небезпеку, яку несе СНІД, і зробить усе можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю.

Хочеться закінчити такими словами:

Ми бажаємо: любіть свою сім’ю,

Збережіть її від страху і жалю.

Будьте твердими у справах і думках,

Тільки у хороших.

Не давайте вас зламати й підкорить,

Бо на світі треба гідно всім прожить.

Кожен з вас це може.

Дякуємо всім за увагу.

Використані джерела:

1. Години спілкування. 5-9 класи. Розробка занять./Упоряд. О.В. Гноінська. -2-е вид., доп.-Х.: Веста, 2011. – 256с.

2. Години спілкування. 11 клас /Упоряд. М.О. Володарська. – Х.: Ранок, 2011. – 192с.

3. Позакласні заходи з валеології / упоряд. Н. Черненко. – К.: Шк. Світ, 2011. – 112с.

4. Інтернет ресурси

17/11/2017  в 6-А класі проведено класну годину на тему

 «Надання першої домедичної допомоги при ДТП»

Надаючи першу допомогу, необхідно діяти за правилами: 

1.     Негайно визначити характер і джерело травми.
Найбільш часті травми у разі ДТП ─ поєднання пошкоджень черепа, нижніх кінцівок і грудної клітки.

2.     Витягти потерпілого з автомобіля або винести з кювету, оглянути його, звільнити від одягу, розстебнувши, розірвавши чи розрізавши його.
При цьому треба володіти навичками вилучення постраждалого з автомобіля, щоб невмілими діями не заподіяти шкоду.

3.     Надати першу допомогу відповідно до виявлених травмами.

4.     Перенести постраждалого в безпечне місце, укрити від холоду, спеки чи дощу.

5.     Викликати лікаря («Швидку допомогу»).

6.     Організувати транспортування потерпілого в лікувальну установу (якщо в цьому є необхідність).

Врахуйте, що в ряді випадків будь-яка транспортування потерпілого протипоказана (зупинка дихання та серцевої діяльності, сильна кровотеча, множинні травми), так як може бути небезпечною для життя.

Правила накладання пов’язок

Для захисту рани від інфікування та зовнішніх впливів необхідно накласти на ушкоджену ділянку стерильну або просто якомога чистішу пов’язку. Перед її накладанням необхідно шкіру навколо рани змастити йодом. Доцільно накласти на рану індивідуальний пакет, який складається з марлевого бинта шириною 7 см і має одну чи дві ватно-марлевих подушечки, з яких одна нерухомо закріплена на кінці бинта, а друга вільно рухається по бинту. Пакет стерильний, загорнутий в парафінований папір разом з булавкою. Поверх парафінованого паперу натягнута прогумована оболонка з підрізаним краєм, при надриві якого вдається дістати пакет, не забруднивши його (мал. 15).
Розгортаючи папір, не можна торкатися руками тієї сторони ватно-марлевої подушечки, якою вона буде накладена на рану. Останню закривають ватно-марлевою подушечкою і бинтують. При наскрізній рані на вхідний і вихідний отвори накладають по одній подушечці індивідуального пакета. Якщо є лише одна подушечка, її накладають на вхідний отвір, а вихідний закривають частиною стерильного бинта. На малюнках 16-20 показані види пов’язок , які накладаються на рани кінцівок, голови, живота і таза.
Для накладання кругової пов’язки необхідно притиснути кінець бинта великим пальцем лівої руки до місця пошкодження, а правою рукою, розгортаючи бинт, робити кругові оберти, при яких витки бинта кладуться один на другий і фіксують перший тур.
Для кращого прилягання і утримання пов’язки на частинах тіла, які мають неоднакову на всьому протязі товщину (гомілка, стегно, передпліччя) доцільно накладати спіральну пов’язку з перегинами.
Хрестоподібні пов’язки накладаються на грудну клітку, ліктьовий суглоб, кисть, колінний суглоб і ступню. Цей тип пов’язок зручний і застосовується під час бинтування частин тіла з складною конфігурацією.На ушкоджене підборіддя накладають нескладні пращеподібні пов’язки.
При пораненнях живота, грудної клітки, шиї, вуха можна накласти спеціальну пов’язку. Починають пов’язку з кругових ходів бинта, потім вони, ідучи спіралько, частково прикривають попередні ходи.
На ушкоджені кисті і пальці накладають циркулярні і хрестоподібні пов’язки. У випадку сильної кровотечі з рани при відсутності джгута доцільно накласти закрутку на плече (мал.20). На мал. 21-23 показано накладання хустинкових пов’язок на руку і Т-подібної пов’язки на пах.

Вуздечка (пов'язка, що підтримує нижню щелепу – capistrum). Накладають без перегинів. Коловими ходами навколо голови закріплюють кінець бинта. Від потилиці бинт спрямовують косо вниз до підборіддя. Звідси бинт повертають вертикально вгору попереду вушної раковини, переходять через тім'яну ділянку і опускають вниз попереду вушної раковини до підборіддя. У подальшому без перегинів бинт повертають у напрямку потилиці і, перейшовши на коловий хід, закріплюють попередній, після чого ходи бинта повторюють. При ушкодженнях підборіддя роблять додаткові ходи. Після накладання ходів, що підтримують нижню щелепу і закріплюючого колового ходу в потиличній ділянці, бинт спрямовують косо вниз, проводять під мочкою вушної раковини, по передній поверхні підборіддя і бічній поверхні нижньої щелепи під мочкою вушної раковини з другого боку, а потім косо вгору і переходять на коловий хід при цьому проводячи один оберт закріплюють попередній хід, після чого ходи бинта знову повторюють.  Міцнішою пов'язка буде, коли вертикальні ходи бинта спрямовують поперемінно попереду або позаду вушної раковини, проводячи при цьому в тім'яній ділянці хрестоподібний хід.

Учні пройшли тренування по накладанню пов’язок .